34-Й РІК ПАМ'ЯТІ АВАРІЇ НА ЧАЕС

Є день, який знають усі українці та мешканці ближніх таборів. Це 26 квітня 1986 року. І час: 1-23 ночі. На той час вибухнув 4-й енергоблок Чорнобильської Атомної Електростанції ім. Леніна.

Ось уже 34 роки ми всі живемо з ім'ям Чорнобиля у серці. Хто б міг подумати, що чисельні пророцтва збудуться? Пророцтво Іоанна Богослова про “Трубящего ангела” та зірку на ім'я “Полин” («чорнобиль» — це інша назва гіркої трави – полин), явлення Божої Матері над церквою в Чорнобилі, прогноз Ванги про велику катастрофу в центрі Європи…

Тієї ночі те, що було гордістю – стало нашим болем. Цей день ми знаємо як річниця Чорнобильської трагедії. Ядерна енергія, яка вийшла з-під контролю, торкнулася радянських людей та схвилювала світову громадськість. Людство вперше зіштовхнулося з такими руйнівними масштабами невидимої радіації.

Основні сили з ліквідації взяли на себе жителі України, Білорусії та Росії. Негайно було створено урядову комісію на чолі з Б.Е.Щербиной. Саме на його наказ до ЧАЕС перекидається з усього СРСР техніка, матеріали, люди… Ферми спорожніли, підприємства зупинили, школи закриті, населення спочатку 10 км зони, а пізніше і 30 км зони евакуйовано. Ліквідатори боролися із невидимим ворогом – радіацією. Має лише голос – тріск дозиметра. 4-й реактор став лихом на багато років уперед. Стандартні правила, які були заготовлені на випадок аварії, в даній ситуації не спрацювали. Почали приймати та діяти по-іншому – атакувати реактор зверху. Саме тоді народилася ідея про саркофаг: під бетонним склепінням сховати всю жахливу кухню радіоактивного реактора.

Характер подій оцінити та спрогнозувати було надзвичайно складно. Права на помилку не було, адже це коштувало б життя мільйонам та мільйонам жителів усієї планети. Усі усвідомлювали можливу небезпеку собі особисто, але кидалися працювати як одержимі. Не було жодного випадку відмови чи непокори. Евакуйовані з 30 км зони тисячі та тисячі людей вчилися жити по-новому.

Пізніше вони зрозуміли, що залишили свої будинки і квартири не на три дні як їм обіцяли, а назавжди. Але є такі, хто не прижився на чужині, і вони повернулися до своїх рідних будинків, які перебувають у Зоні Відчуження. Таких самоселів стає з кожним роком менше та менше. Єдине, що треба цим бабусям: з кимось поговорити та когось пригостити.

Сьогодні Чорнобильська Зона як ніколи є привабливою для туристів. Команда https://tours2chernobyl.com/ чекає, коли закінчиться війна, щоб показати вам найцікавіші місця у Зоні Відчуження. Дивитись на Чорнобиль онлайн – зовсім не те. Зона повністю безпечна і тому її прагнуть відвідати любителя екстриму з усього світу: побачити Прип'ять, проїхати повз Рудий ліс, зіткнуться з величчю Дуги, переконається, що життя продовжується і місто Чорнобиль живе! І з того дня у кожного, хто відвідає Чорнобильську Зону Відчуження, залишається в душі гіркий присмак біди.